Те, громадяни яких країн мають право на отримання візи E-2, залежить від одного фактора: громадянства країни, яка має чинний договір про торгівлю та судноплавство або відповідний двосторонній інвестиційний договір зі Сполученими Штатами. Наразі цей статус мають майже 80 країн, розташованих у Європі, Америці, Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, а також у деяких частинах Близького Сходу та Африки. Місце проживання, трудовий стаж, шлюб із громадянином США або кількість років, прожитих у Сполучених Штатах, не враховуються при розгляді заявки. Лише паспорт, який особа має на момент подання заявки, визначає, чи може вона отримати візу E-2.
Що таке країна, з якою укладено договір E-2?
Країна-учасниця договору E-2 — це держава, яка уклала з США договір про торгівлю та судноплавство або аналогічну двосторонню інвестиційну угоду. Деякі з цих угод були укладені понад століття тому, зокрема договір із Великою Британією, який набрав чинності в 1815 році, та договір зі Швейцарією від 1855 року. Інші угоди були укладені набагато пізніше, зокрема ті, що надали право на отримання візи E-2 Ізраїлю та Новій Зеландії у 2019 році, а Португалії — у 2024 році. Державний департамент США веде та оновлює офіційний перелік, і Служба громадянства та імміграції США (USCIS) спирається саме на цей перелік під час розгляду заяв на отримання візи E-2 та продовження терміну її дії.
Для заявника, який проходить процедуру отримання візи E-2 у Сіетлі, статус країни-учасниці договору є найпершим етапом перевірки. Усі інші аспекти справи щодо візи E-2 — від розміру інвестиції до характеру бізнесу — стають актуальними лише після підтвердження громадянства.
Які країни на даний момент відповідають вимогам?
Повний перелік договорів періодично змінюється, тому найнадійніше — завжди перевіряти перелік країн, з якими укладено договори, безпосередньо на сайті Державного департаменту, а не покладатися на будь-які вторинні джерела. При цьому більшість заявників належать до одного з чотирьох великих регіонів:
| Регіон | Країни, що підписали договір |
|---|---|
| Європа | Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Нідерланди, Швейцарія, Австрія, Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія, Польща, Португалія, Ірландія, Греція, Туреччина |
| Америка | Канада, Мексика, Аргентина, Колумбія, Чилі, Коста-Ріка, Панама, Гондурас, Парагвай, Ямайка, Тринідад і Тобаго, Гренада |
| Азіатсько-Тихоокеанський регіон | Японія, Південна Корея, Тайвань, Австралія, Нова Зеландія, Філіппіни, Таїланд, Пакистан, Бангладеш, Шрі-Ланка, Монголія |
| Близький Схід та Африка | Ізраїль, Йорданія, Оман, Єгипет, Марокко, Туніс, Ефіопія, Ліберія, Сенегал |
Це скоріше репрезентативна вибірка, а не вичерпний перелік, і кілька країн підпадають лише під одну з двох категорій договорів, а не під обидві.
Статус за договорами E-1 та E-2: чому це розрізнення має значення
Не кожен договір передбачає надання статусів як E-1, так і E-2. Для кожного типу візи необхідний окремий аналіз договору, і плутанина між цими двома категоріями може зірвати навіть найсильнішу заявку ще до її подання.
| Сфера застосування договору | Приклади країн |
|---|---|
| Тільки категорія E-1 (торговець за договором, категорія E-2 не застосовується) | Бруней, Греція |
| Тільки віза E-2 (інвестор за договором, віза E-1 не надається) | Бахрейн, Бангладеш, Панама, Ямайка, Гренада |
| Як E-1, так і E-2 | Велика Британія, Німеччина, Франція, Канада, Мексика, Японія, Південна Корея |
На практиці підтвердження цих категорій має важливе значення: торговці, які діють на підставі міжнародних угод і подають заявку на візу E-1 у Сіетлі, повинні підтвердити статус E-1 саме для свого громадянства, оскільки сама лише відповідність критеріям E-2 не є підставою для розгляду такої заявки; те саме стосується й інвесторів, які покладаються на статус E-2.
Чому саме громадянство, а не статус резидента, визначає право на участь
Служба імміграції та громадянства США (USCIS) та консульські співробітники беруть до уваги громадянство, зазначене в паспорті заявника, а не те, де ця особа проживає на даний момент або як довго вона там проживає. Громадянин країни, з якою укладено договір, який останні десять років проживав у країні, з якою такого договору немає, все одно відповідає вимогам. І навпаки, довгостроковий власник «грін-карти» або візи США, громадянство якого пов’язане з країною, з якою немає договору, як правило, не може скористатися категорією E-2, незалежно від того, наскільки він інтегрований в американське ділове чи суспільне життя.
Особи з подвійним громадянством мають у цьому питанні певну свободу дій. Якщо особа має громадянство як країни-учасниці угоди, так і країни, що не є учасницею угоди, вона, як правило, може подати заявку на отримання візи E-2, використовуючи паспорт країни-учасниці угоди, за умови, що цей паспорт є дійсним і був отриманий законним шляхом, а не виключно з метою забезпечення права на отримання візи.
Чи повинні працівники та члени їхніх сімей також мати громадянство країни, з якою укладено договір?
Правило щодо громадянства застосовується не лише до основного інвестора. Ключові співробітники, які прибувають до Сполучених Штатів за похідною візою E-2 для роботи в підприємстві, що діє в рамках угоди, як правило, також повинні мати громадянство тієї ж країни-учасниці угоди, що й роботодавець, оскільки класифікація співробітника пов’язана з тими самими договірними відносинами. Це може ускладнити плани з підбору персоналу для підприємств, які бажають залучити спеціалістів з-поза меж країни походження власника, і це варто підтвердити заздалегідь, а не після того, як пропозиція про працевлаштування вже була зроблена.
До подружжя та неодружених дітей віком до 21 року застосовуються інші правила. Вони можуть супроводжувати або приєднатися до основного інвестора чи працівника категорії E-2 незалежно від власного громадянства, оскільки їхній статус визначається не на основі самостійного аналізу положень договору, а випливає з їхніх стосунків з основним заявником. Чоловіки/дружини власників віз E-2, як правило, також мають право подати заявку на отримання власного дозволу на роботу після в’їзду в країну.
Скільки потрібно вкласти?
Громадянство країни-учасниці угоди дає відповідь на питання «хто може подати заявку», але нічого не говорить про питання «скільки», що стає каменем спотикання для багатьох заявників, які в іншому випадку відповідають вимогам. У нормативних актах щодо візи E-2 не передбачено жодної мінімальної суми в доларах. Натомість співробітники USCIS та консульські посадові особи застосовують критерій «істотності», який порівнює суму інвестиції з загальною вартістю створення або придбання конкретного бізнесу, а також критерій «маржинальності», що передбачає оцінку того, чи приноситиме підприємство дохід, достатній не лише для забезпечення мінімального рівня життя інвестора та його сім’ї, а й для забезпечення їхнього добробуту. На практиці це зазвичай означає реальну інвестицію в розмірі від десятків тисяч доларів у нижньому діапазоні для невеликого підприємства сфери послуг і суми, що сягають шестизначних цифр, для бізнесу з комерційними приміщеннями, обладнанням або працівниками. Належність до громадянства, що відповідає вимогам договору, є лише відправною точкою; інвестиція все одно має витримати перевірку з урахуванням конкретних обставин справи.
А що робити, якщо громадянства немає у списку?
Заявники, громадянство яких не пов’язане з відповідним договором, не позбавляються автоматично можливості іммігрувати до США на підставі інвестицій. Програма імміграції інвесторів EB-5 взагалі не передбачає вимог щодо договорів, що робить інвестицію в отримання «зеленої карти» за програмою EB-5 поширеною альтернативою для громадян таких країн, як Індія, Китай, Бразилія, Нігерія та В’єтнам. Існують певні компроміси: програма EB-5 вимагає значно більших капіталовкладень і спрямована на отримання постійного проживання, а не поновлюваної тимчасової візи, але громадянство не є перешкодою.
Деякі заявники також розглядають можливість отримання громадянства в країні-учасниці угоди за допомогою інвестиційних програм або програм на підставі походження ще до подання петиції за візою E-2, хоча цей шлях має свої юридичні складнощі і його слід ретельно проаналізувати, перш ніж вкладати кошти.
Як може змінитися статус договору
Статус договору не є постійним чи незмінним. Нова Зеландія та Ізраїль отримали право на участь у програмі E-2 у 2019 році після десятиліть його відсутності, а Португалія була додана до списку у 2024 році. Переваги, передбачені договорами, істотно змінилися для кількох країн. Інвестиційний договір з Болівією було розірвано у 2012 році, а 10-річний перехідний період для інвестицій, що вже були здійснені, закінчився у червні 2022 року — наразі жоден громадянин Болівії не відповідає вимогам для отримання статусу E-2 на жодних підставах. Ситуація з Еквадором є більш обмеженою: було припинено лише дію статусу торговця за договором E-1, тоді як інвестори, які здійснили інвестицію, що відповідає вимогам E-2, до 18 травня 2018 року, мають право на поновлення статусу згідно з перехідною нормою, яка діє до 18 травня 2028 року; нові еквадорські інвестиції більше не відповідають вимогам. Заявники ніколи не повинні припускати, що статус країни за договором, який діяв на момент попереднього подання заявки або на момент публікації старішої статті, залишається чинним і сьогодні. Нещодавні огляди тенденцій у розгляді заяв за візою E-2 у 2026 році також простежують, як затримки в роботі консульств та посилений контроль за документацією щодо джерел фінансування впливають на інвесторів з країн, що мають добре налагоджені відносини за договорами, незалежно від будь-яких змін у самому переліку країн-учасниць договорів.
Привабливість Сіетла для інвесторів категорії E-2
Громадянство визначає, чи може заявник взагалі подавати заявку на візу E-2, але місце ведення основного бізнесу все одно має значення для переконливості справи. Зростаюча економіка Сіетла в сферах технологій, торгівлі та логістики робить місто дедалі привабливішим місцем для інвесторів за угодою, які розбудовують бізнес у США: доступ до порту, кваліфікована робоча сила та близькість до великих роботодавців — все це грає на користь заявника, коли він доводить, що його бізнес є не просто інвестицією на папері.
Порівняння візи E-2 з іншими інвестиційними програмами
Інвестори з країн, з якими укладено відповідні угоди, іноді порівнюють візу E-2 з альтернативними варіантами, пов’язаними з отриманням «грін-карти», навіть якщо вони відповідають вимогам для обох варіантів. Порівняння програм EB-5 та EB-1A може допомогти з’ясувати, який шлях краще відповідає графіку, капіталу та цілям інвестора щодо довгострокового проживання, особливо для заявників, які також мають підстави для подання заяви на підставі надзвичайних здібностей. Подвійне громадянство та право на отримання візи E-2 порушують додаткові питання, які заслуговують на окремий детальний розгляд, оскільки аналіз залежить від того, як і коли було набуто друге громадянство.
Що відбувається після підтвердження відповідності вимогам?
Після підтвердження громадянства країни-учасниці договору розгляд справи за візою E-2 переходить до розгляду суттєвих питань: скільки капіталу інвестується, чи є інвестиція «підданою ризику» та чи є бізнес більш ніж незначним підприємством. Далі більшість заявників проходять етап консульської співбесіди та розгляду справи — або в посольстві чи консульстві США за кордоном, або, в окремих випадках, шляхом подання заяви про зміну статусу до USCIS. Перед вкладенням капіталу варто з’ясувати, за яких умов статус E-2 за договором може бути призупинений або скасований, оскільки геополітичні зміни іноді впливають на конкретні договірні відносини.
Перевірка відповідності вимогам перед інвестуванням
Оскільки статус договору з часом змінюється, а відповідні правила можуть коригуватися практично без попереднього повідомлення громадськості, підтвердження відповідності вимогам перед вкладенням значних коштів є одним із найважливіших етапів у процесі отримання візи E-2. Досвідчений імміграційний адвокат може перевірити статус угоди, оцінити запропоновану інвестицію на відповідність стандартам USCIS щодо істотності та маржинальності, а також вчасно виявити будь-які ускладнення, пов’язані з громадянством, ще до остаточного затвердження бізнес-плану або укладення договору оренди. Компа нія Stelmakh & Associates Inc супроводжувала інвесторів із десятків країн-учасниць угоди на всіх етапах цього процесу — від найперших питань щодо відповідності вимогам до видачі та поновлення візи.
Поширені запитання
Які країни не є країнами-учасницями угоди E-2?
Основні економіки, зокрема Індія, материковий Китай, Бразилія, Нігерія, В’єтнам та Південна Африка, наразі не мають відповідного договору зі Сполученими Штатами, тому їхні громадяни не можуть скористатися категорією E-2 незалежно від розміру інвестицій. Грін-карта для інвесторів за програмою EB-5, яка не передбачає вимоги щодо наявності договору, є більш поширеним шляхом для громадян цих країн.
Що станеться, якщо країна втратить статус, передбачений договором E-2?
Власники чинних віз E-2 не втрачають свій статус автоматично в момент зміни умов договору, але перехідні періоди не є безстроковими — термін дії перехідного періоду для Болівії закінчився у 2022 році, що позбавило всіх болівійців права на отримання візи E-2, тоді як діючі інвестори з Еквадору залишаються під захистом лише до 2028 року. Нові заявники з країни, яка втратила статус за договором, як правило, не можуть подавати нові клопотання на отримання візи E-2 після набрання змінами чинності.
Чи може особа з подвійним громадянством використовувати будь-який із своїх паспортів для подання заяви на отримання візи E-2?
Так. Особа з подвійним громадянством, як правило, може подати заявку, використовуючи паспорт країни-учасниці угоди, навіть якщо її інше громадянство не входить до переліку країн-учасниць угоди, за умови, що це громадянство було отримано законним шляхом і паспорт є дійсним.
Чи уклала Індія договір E-2 зі Сполученими Штатами?
Ні. Наразі Індія не має статусу за договором E-2, тому громадяни Індії не можуть подавати заявки на візу E-2 лише на підставі індійського громадянства. Громадяни Індії, зацікавлені в імміграції до США на підставі інвестицій, зазвичай звертають увагу на програму EB-5.
Чи існує мінімальна сума в доларах, необхідна для отримання візи E-2?
Законодавством не встановлено фіксованого мінімального розміру. Натомість USCIS оцінює, чи є інвестиція «значною» порівняно із загальною вартістю конкретного бізнесу та чи є підприємство чимось більшим, ніж незначна діяльність на рівні прожиткового мінімуму.
Як довго діє віза категорії E-2 після її затвердження?
Початковий термін дії візи залежить від країни-учасниці договору і визначається згідно з графіками взаємності — він може становити від трьох місяців до п’яти років, хоча, як правило, візу можна продовжувати необмежену кількість разів, доки залишаються чинними відповідна ділова діяльність та статус за договором.
Чи можуть члени сім’ї приєднатися до інвестора за візою E-2, якщо вони мають інше громадянство?
Так. Чоловік/дружина та неодружені діти віком до 21 року можуть супроводжувати інвестора або працівника категорії E-2 або приєднатися до нього пізніше незалежно від їхнього громадянства, оскільки їхня відповідність вимогам базується на сімейних зв’язках, а не на самостійному аналізі положень договору.
У чому полягає різниця між категоріями віз E-1 та E-2, що передбачені договорами?
Статус E-1 поширюється на торговців, які діють на підставі договору та ведуть значну міжнародну торгівлю з країною-учасницею договору, тоді як статус E-2 поширюється на інвесторів, які діють на підставі договору та здійснюють значні капіталовкладення в бізнес у США. Країна може мати один із цих статусів, обидва або, інколи, жодного з них, тому кожен статус необхідно підтверджувати окремо.