Стартапу не обов’язково вигравати в лотерею H-1B, щоб найняти кваліфікованих іноземних фахівців. Залежно від досвіду кандидата, можна скористатися такими варіантами, як віза O-1A для осіб з видатними здібностями, переведення в рамках компанії за візою L-1, професійний статус TN, віза E-2 за угодою та звільнення від вимог національних інтересів EB-2 можуть надати дозвіл на роботу в США без щорічного ліміту на візи H-1B, березневої лотереї або суворої структури «роботодавець-працівник», якої вимагає віза H-1B.
Чому віза H-1B не завжди є оптимальним варіантом для стартапу, що розвивається
Щовесни Служба громадянства та імміграції США встановлює ліміт на кількість нових дозволів H-1B у розмірі 85 000, тоді як попит зазвичай у кілька разів перевищує цю цифру. Стартап, який у червні знаходить талановитого інженера, не має можливості подати заявку до наступного березня, і навіть тоді відбір відбувається за допомогою випадкової лотереї, а не на основі привабливості пропозиції — це обмеження закладено в саму стандартну процедуру подання заявок на візу H-1B.
Механізми ще більше ускладнюють ситуацію. Спонсорування візи H-1B означає подання заяви про умови праці (Labor Condition Application), дотримання встановленої урядом превалюючої заробітної плати та ведення документації з оплати праці, якої багато компаній, що ще не пройшли раунд фінансування серії А, не мають. Правила H-1B також передбачають традиційні відносини «роботодавець-працівник», що робить цю категорію незручною для засновника, який володіє контрольним пакетом акцій компанії, що його спонсоруватиме. Засновникам та першим співробітникам, які не вписуються в ці рамки, зазвичай краще підходить альтернативна категорія, створена з урахуванням їхніх реальних обставин; кілька таких категорій існують поряд із візою H-1B у рамках ширшої групи неімміграційних робочих віз, доступних для кваліфікованих фахівців.
Починайте з кандидата, а не з візи
Замість того, щоб автоматично призначати єдиний тип візи, більш надійним підходом є узгодження біографічних даних кожного найманого працівника з розробленим для нього маршрутом:
- Співробітник закордонної дочірньої компанії або філії — внутрішньокорпоративне переведення часто є найпростішим варіантом.
- Фахівець, який має підтверджені досягнення — нагороди, згадки в пресі, патенти або значний список публікацій, — може подати заявку на визнання його надзвичайних здібностей.
- Канадський або мексиканський фахівець за професією, що входить до переліку — статус USMCA дозволяє пройти процедуру швидше, ніж майже будь-який інший варіант.
- Засновник або ключовий співробітник із країни, з якою укладено договір, готовий вкласти капітал у американську компанію — у такому випадку віза інвестора за договором відповідає даним обставинам.
- Дослідник або фахівець технічної сфери, робота якого має загальнонаціональне значення — можливо, варто безпосередньо подати заявку на отримання «грін-карти», яка взагалі не вимагає спонсорства з боку роботодавця.
П’ять альтернативних шляхів отримання візи, відмінних від H-1B: короткий огляд
Детальніше про кожен напрямок
Віза O-1A для осіб з видатними здібностями
Віза O-1A призначена для осіб, які можуть підтвердити стале визнання у своїй галузі — висвітлення в ЗМІ, галузеві нагороди, високу заробітну плату порівняно з колегами або систематичне обіймання керівних посад у авторитетних організаціях. У цій категорії немає щорічного ліміту та лотереї, а добре підкріплену документацією заявку можна подати та отримати схвалення протягом кількох місяців. Для стартапів це часто є шляхом для технічного співзасновника або одного з перших співробітників, що має публічні досягнення; детальний огляд стандартів доказів «надзвичайних здібностей» є корисним відправним пунктом перед складанням петиції.
Візи L-1A та L-1B для внутрішньофірмового переведення
Якщо стартап має або відкриває закордонну філію, дочірню компанію чи материнську компанію, співробітник, який пропрацював там щонайменше один рік протягом останніх трьох років, часто може перейти на роботу в американську компанію за візою L-1A (керівники та топ-менеджери) або L-1B (спеціалісти з особливими знаннями). Цей шлях дозволяє повністю обійти вимоги щодо заробітної плати та лотереї; правила, що регулюють переведення між пов’язаними компаніями, варто вивчити заздалегідь, оскільки іноземна організація має відповідати власним кваліфікаційним критеріям, перш ніж переведення зможе відбутися.
Статус TN для канадських та мексиканських фахівців
Для кандидатів із Канади або Мексики, які працюють за однією з професій, перелічених у USMCA, статус TN можна оформити в пункті в’їзду або шляхом подання прискореної петиції, без щорічного ліміту та без невизначеності, пов’язаної з лотереєю. Компромісом є обмеження сфери застосування: статус TN поширюється лише на визначений перелік професій і не передбачає наміру залишитися в країні на постійній основі, тому він найкраще підходить як короткострокове рішення, а не як довгостроковий план.
Віза E-2 за договором для засновників та ключових співробітників
Громадяни країни, з якою укладено відповідний договір, які здійснюють значні інвестиції з ризиком у бізнес у США або яких прийнято на роботу на ключову посаду в компанії, контрольний пакет акцій якої належить громадянам їхньої країни, можуть претендувати на отримання статусу E-2. Цей статус можна поновлювати необмежену кількість разів, доки бізнес залишається активним, хоча раунди фінансування, що змінюють частки власності, можуть з часом вплинути на право на його отримання. Ця категорія існує поряд з іншими категоріями інвесторів на основі угод, які стартапи іноді поєднують із плануванням за програмою E-2.
Звільнення від вимог категорії EB-2 на підставі національних інтересів у рамках довгострокової стратегії
На відміну від інших варіантів, розглянутих тут, EB-2 NIW — це категорія «грін-карт», а не тимчасова робоча віза, і заявку на неї можна подати самостійно, тобто стартапу не обов’язково виступати в ролі роботодавця-спонсора. Ця категорія підходить дослідникам, інженерам та фахівцям, чия робота має очевидну національну користь, наприклад, сприяє розвитку критично важливого технологічного сектору. Оскільки вимоги до доказів частково збігаються з вимогами до заяв на отримання візи за надзвичайними здібностями, поєднання тимчасової візи з подальшою стратегією отримання зеленої карти є поширеним та ефективним підходом для засновників, які починають з візи O-1A.
Практичний посібник для стартапів щодо розробки глобального плану найму персоналу
- Перш ніж зробити пропозицію, зіставте посаду з досвідом кандидата — найпереконливіша заявка складається на основі аналізу фактичного життєвого шляху людини, а не вибору візи насамперед.
- Залучіть юриста з питань імміграції ще на етапі співбесіди, а не після підписання листа-пропозиції, щоб збір доказів можна було розпочати паралельно.
- Вчасно фіксуйте динаміку розвитку компанії — оголошення про залучення фінансування, висвітлення в пресі та ключові етапи розвитку продукту слугуватимуть додатковими підтверджуючими доказами для подальшого подання заяв за категоріями O-1A та NIW.
- Включіть витрати на юридичні послуги та подачу документів до плану найму так само, як і витрати на заробітну плату та капітал, оскільки ці витрати залежать від обраного шляху та складності справи.
- Складайте графіки з урахуванням фактичних термінів розгляду заяв урядом, а не жорсткого березневого циклу програми H-1B, оскільки заявки за більшістю цих категорій можна подавати протягом усього року.
Якщо кандидат вже перебуває у США за візою H-1B
Деякі з найсильніших кандидатів, яких знаходить стартап, вже працюють у США за спонсорством H-1B від іншого роботодавця. У такій ситуації нова компанія, як правило, повинна подати власну петицію на візу H-1B, дотримуючись тих самих обмежень щодо квот, або допомогти кандидату скористатися однією з альтернатив, описаних вище; перед тим, як припускати, що чинна віза автоматично переноситься, варто розглянути практичні варіанти для фахівця, який вже має статус H-1B і бажає створити стартап або приєднатися до нього. Засновники, які розглядають можливість одночасного подання заявки на візу H-1B паралельно з запуском нового підприємства, повинні розглядати це як окремий процес оцінки.
Типові помилки, яких припускаються стартапи під час найму іноземних фахівців
- Зачікання з роздумами про імміграційний статус до моменту підписання угоди, що унеможливлює використання швидших варіантів, які вимагають попередньої підготовки.
- Припущення, що засновник може самостійно оформити собі стандартну робочу візу, не вирішуючи питань власності, на яких ґрунтуються більшість категорій.
- Недооцінка часу, необхідного для збору доказів у справах за категоріями O-1A або NIW, особливо коли кандидат не впорядкував власні документи про досягнення.
- Нехтування правилами щодо частки власності для статусу E-2, особливо після того, як раунд фінансування змінює склад акціонерів компанії.
Підхід до вибору візи як до універсального рішення, замість індивідуальної оцінки кожного кандидата, включаючи тих, кому може бути вигідним оформлення петиції за візою L-1 для нового офісу в міру міжнародного розширення компанії.
Створення плану найму на основі цих категорій, а не покладаючись на одну візу, що залежить від лотереї, дає стартапу набагато більший контроль над тим, коли і як залучати до команди фахівців з усього світу. Оскільки кожен шлях має свої особливості щодо документації та термінів, більшість засновників вважають за доцільне залучати юриста одразу після виявлення сильного кандидата, а не після того, як пропозиція вже зроблена — саме такий підхід до планування команда Stelmakh & Associates Inc застосовує у роботі зі своїми клієнтами-стартапами.
Поширені запитання
Який найшвидший спосіб для стартапу найняти іноземних фахівців без візи H-1B?
Для кандидатів, які переходять з існуючого закордонного офісу, візи категорій L-1A або L-1B часто є найшвидшим варіантом, оскільки для них не передбачено лотереї чи щорічного ліміту. Статус TN може бути отриманий так само швидко громадянами Канади та Мексики, які працюють за професіями, що входять до переліку.
Чи може стартап виступити спонсором особи, яка вже працює в його материнській або дочірній компанії за кордоном?
Так. Якщо працівник пропрацював у відповідній іноземній організації щонайменше один рік протягом останніх трьох років, переведення за візою L-1A або L-1B, як правило, є найпростішим способом.
Чи повинен стартап мати фінансування або бути прибутковим, щоб виступити спонсором для отримання робочої візи?
Не обов’язково. Для подання заяв за категоріями O-1A, L-1 та TN не встановлено мінімальних вимог щодо доходу чи фінансування, хоча наявність діючого бізнесу посилює шанси на схвалення будь-якої заяви. Статус E-2 передбачає значні інвестиції у саму компанію, пов’язані з ризиком.
Чи може іноземний співзасновник працювати у власному стартапі в США?
Це залежить від типу візи. Отримання стандартної візи H-1B для мажоритарних власників є складним, але візи O-1A, E-2 та EB-2 NIW можуть бути видані засновнику, залежно від частки власності та наявності доказів виняткових здібностей або відповідних інвестицій.
Скільки часу зазвичай займає розгляд петиції за категорією O-1A для співробітника стартапу?
Розгляд заяви зазвичай триває кілька місяців з моменту її подання, а прискорена процедура розгляду дозволяє скоротити термін прийняття рішення USCIS приблизно до двох-трьох тижнів після подання повної заяви.
Що станеться, якщо кандидат не відповідає вимогам для отримання візи категорії O-1A, L-1 або TN?
Статус E-2 або віза EB-2 за програмою NIW можуть бути доступними залежно від громадянства, інвестиційних можливостей або національного значення роботи кандидата; єдиним надійним способом підтвердити відповідність вимогам є індивідуальний розгляд справи разом з юристом.
Чи веде якийсь із цих шляхів до отримання «грін-карти»?
Категорія O-1A зазвичай переходить у категорію EB-1A, категорія L-1A може призвести до отримання категорії EB-1C для керівників та топ-менеджерів, які відповідають вимогам, а категорія EB-2 NIW сама по собі є категорією для отримання зеленої карти. Категорії TN та E-2, як правило, вимагають подання окремої заяви на отримання зеленої карти.
Скільки зазвичай коштує стартапу спонсорування візи, що не належить до категорії H-1B?
Витрати варіюються залежно від категорії та складності справи, що зумовлено переважно гонорарами адвокатів та обсягом доказів, а державні збори за подання документів додають до них невелику, передбачувану суму.