Коротка відповідь: Роботодавець у США виступає спонсором у процесі отримання «грін-карти», вибираючи відповідну категорію на основі працевлаштування, подаючи сертифікат про потребу в робочій силі до Міністерства праці (якщо це необхідно), подаючи форму I-140 до Служби громадянства та імміграції США, а потім здійснюючи або зміну статусу, або консульське оформлення, щойно з’являється візовий номер. Конкретні кроки та терміни залежать від посади працівника, категорії спонсорства та країни народження працівника.
Прийняття на роботу іноземного працівника на довгостроковий термін часто означає допомогу цій особі в переході від тимчасового статусу до постійного проживання. З боку цей процес може здаватися роботодавцям складним: він пов’язаний із незнайомими формами, державними органами та періодами очікування, які в деяких випадках можуть тривати роками. Якщо заздалегідь розібратися в механізмах цього процесу, він стане набагато менш стресовим як для компанії, так і для працівника.
Що означає для роботодавця спонсорування отримання «грін-карти»?
Спонсорування отримання «грін-карти» означає, що американська компанія погоджується подати петицію від імені іноземного працівника, щоб ця особа могла отримати законний статус постійного резидента. У більшості категорій, пов’язаних із працевлаштуванням, роботодавець є не просто рекомендаційною особою, а стороною, яка подає петицію. Компанія підтверджує, що у неї є реальна вакансія, що вона має намір працевлаштувати працівника на постійній основі на цій посаді, а також, у багатьох випадках, що вона провела перевірку ринку праці, яка показала відсутність кваліфікованих американських працівників для цієї посади.
Спонсорство — це юридичне зобов’язання, а не формальність. Ім’я роботодавця вказується у петиції, а запропонована посада повинна відповідати обов’язкам, заробітній платі та місцезнаходженню, зазначеним протягом усього розгляду справи. З огляду на це, компаніям, які планують спонсорувати своїх співробітників, вигідно включити цей процес у свою стратегію найму на ранньому етапі, а не розглядати його як додаткову міру, коли термін дії тимчасового статусу співробітника добігає кінця.
Категорії «грін-карт», що видаються на підставі працевлаштування, якими можуть скористатися роботодавці
Система отримання зеленої карти на підставі працевлаштування, або «EB», поділяється на преференційні категорії, і вибір відповідної категорії залежить від біографічних даних працівника та характеру його посади.
EB-1: працівники пріоритетної категорії. Ця категорія першої преференції охоплює три окремі групи, і жодна з них не вимагає отримання сертифіката PERM. Працівники, що володіють винятковими здібностями у своїй галузі, можуть подавати заявку за категорією «виняткові здібності» для отримання зеленої карти; і хоча такі заявники іноді можуть подавати заявку самостійно, на практиці більшість справ за категорією EB-1A все ж передбачають, що роботодавець виявляє та підтримує такого фахівця.
Видатні професори та науковці, які мають щонайменше три роки досвіду роботи та пропозицію щодо постійної академічної або наукової посади, відносяться до категорії «видатних науковців та професорів»; цей шлях значною мірою залежить від документально підтвердженого переліку опублікованих праць та визнання у відповідній галузі.
Переведення співробітників, що стосуються менеджерів або керівників, доповнюють групу EB-1. Співробітники, які відповідають критеріям міжнародних менеджерів та керівників, що переходять до філії в США, часто досягають цього етапу після перебування за візою L-1A для внутрішньофірмового переведення, оскільки значна частина корпоративної документації переноситься з попередньої заявки.
EB-2: фахівці з вищою освітою. Ця категорія призначена для працівників, які мають ступінь магістра або вище, або ступінь бакалавра та п’ять років прогресивного досвіду роботи. У більшості випадків за категорією EB-2 необхідна сертифікація на працевлаштування за програмою PERM, хоча опція «Звільнення від вимог на основі національних інтересів» (National Interest Waiver) дозволяє певним заявникам обійти перевірку ринку праці, а в деяких випадках — подати самостійну петицію взагалі без спонсора-роботодавця.
EB-3: кваліфіковані робітники, фахівці та інші працівники. Це найширша категорія на основі зайнятості, на яку зрештою покладаються багато власників віз H-1B та інших віз для отримання зеленої карти. Вона охоплює кваліфіковані посади, що вимагають щонайменше двох років навчання або досвіду, професійні посади, що вимагають ступеня бакалавра, та інші посади, що вимагають менше двох років навчання. Майже всі справи за категорією EB-3 проходять через процедуру PERM.
Вибір між цими категоріями рідко є очевидним, а вибір неправильної категорії може затягнути розгляд справи, яка в іншому випадку була б простою, на місяці чи навіть роки. У таблиці нижче наведено короткий огляд основних відмінностей.
Ці діапазони враховують час обробки заяв за програмою PERM, розгляд петицій USCIS та будь-який час очікування, поки номер візи стане актуальним, і вони можуть змінюватися залежно від країни народження, навантаження на USCIS та обсягу обробки заяв Міністерством праці.
Як працює процес спонсорства роботодавцем: покрокова інструкція
Хоча деталі можуть відрізнятися залежно від категорії, більшість процедур отримання «зелених карт» за спонсорством роботодавця проходять за однаковою загальною схемою.
Крок 1: Сертифікація вакансії (PERM). У випадках EB-2 та EB-3 роботодавець повинен спочатку довести Міністерству праці, що для даної посади за діючою заробітною платою немає жодного працездатного, зацікавленого та кваліфікованого працівника зі США. Це передбачає проведення організованої кампанії з підбору персоналу — розміщення оголошень про вакансії, рекламних оголошень, а також, як правило, реєстрацію в державному агентстві з працевлаштування — після чого подається форма ETA-9089. Сам лише цей етап зазвичай займає кілька місяців, враховуючи час на підбір персоналу та проведення будь-яких перевірок.
Крок 2: Імміграційна петиція (форма I-140). Після підтвердження статусу PERM або одразу ж у випадках категорій, що звільнені від процедури PERM, таких як EB-1, роботодавець подає форму I-140 до USCIS. Ця петиція підтверджує право працівника на участь у обраній категорії та спроможність компанії виплачувати запропоновану заробітну плату.
Крок 3: Очікування номера візи, якщо це необхідно. На видачу «зелених карт» поширюються щорічні квоти за країнами. Для працівників, які народилися в країнах із високим попитом, між затвердженням форми I-140 та наступним кроком може минути значний проміжок часу, який можна відстежувати за допомогою щомісячного «Візового бюлетеня».
Крок 4: Зміна статусу або консульське оформлення. Після появи візового номера працівники, які вже перебувають у США, зазвичай подають форму I-485 для зміни статусу, не виїжджаючи з країни, тоді як ті, хто перебуває за кордоном, проходять консульське оформлення в посольстві або консульстві США. Працівники, які змінюють статус на території США, зазвичай можуть подати заявку на отримання дозволу на працевлаштування та проїзного документа «Advance Parole» на час розгляду форми I-485, що дозволяє їм продовжувати працювати та здійснювати міжнародні поїздки, не покладаючись на базову неімміграційну візу.
На кожному етапі зобов’язання роботодавця не закінчуються після подання форми. Документацію щодо найму, відомості про заробітну плату та фінансову звітність компанії часто необхідно зберігати, а в деяких випадках — оновлювати, якщо розгляд справи затягується або проводиться перевірка. Саме ті роботодавці, які розглядають спонсорство як одноразову процедуру подання документів, а не як постійну адміністративну відповідальність, найімовірніше зіткнуться з проблемами, яких можна було б уникнути на пізніших етапах розгляду справи.
Від робочої візи до зеленої карти за спонсорством
Багато справ щодо отримання «грін-карти» за спонсорством роботодавця починаються з того, що працівник уже працює за тимчасовою візою. Особа, яка має робочу візу для фахівців у сфері технологій, інженерії чи фінансів, є типовим кандидатом на спонсорство за категоріями EB-2 або EB-3, щойно роботодавець вирішить налагодити довгострокові відносини. Оскільки ця категорія віз передбачає подвійну мету, працівник може домагатися постійного проживання, залишаючись у цьому статусі, що дає обом сторонам час на роздуми під час етапів PERM та I-140.
Роботодавцям, які розглядають цей варіант, часто буває корисно спочатку ознайомитися з повним графіком подання документів на візу H-1B, оскільки розуміння того, як працює цикл реєстрації та подання заявки на отримання тимчасової візи, допомагає менеджерам з підбору персоналу визначити, на якому етапі можна безпечно розпочати процес отримання посвідки на постійне проживання, не порушуючи чинного статусу працівника.
Скільки часу зазвичай займає оформлення спонсорства від роботодавця?
Терміни значно варіюються і залежать від трьох основних факторів: чи потрібна процедура PERM, поточної швидкості розгляду справ у USCIS та країни народження працівника. Проста справа за категорією EB-1, яка не вимагає проходження процедури PERM, за сприятливих обставин може пройти шлях від подання заяви до затвердження менш ніж за рік. Натомість розгляд справи за категорією EB-2 або EB-3 на основі PERM часто займає від одного до двох років лише для того, щоб отримати схвалений бланк I-140, а працівники, які народилися в країнах із високим попитом — зазвичай це Індія та Китай — можуть потім зіткнутися з додатковими роками очікування, поки номер візи стане актуальним. Роботодавці повинні відповідно коригувати очікування та враховувати терміни спонсорства у плануванні кадрових ресурсів, а не розраховувати на те, що процес завершиться протягом одного візового циклу.
Що роботодавці повинні підготувати перед подачею документів
Процес оформлення спонсорства проходить більш гладко, коли роботодавець заздалегідь збирає необхідні документи:
- Чіткий і точний опис посади, що відображає фактичні обов’язки та вимоги до посади
- Підтвердження фінансової спроможності компанії виплачувати запропоновану заробітну плату протягом усього процесу
- Організаційні схеми та корпоративні документи, особливо для категорії EB-1C та інших категорій, що передбачають наявність пов’язаних компаній
- План підбору персоналу та графік дій на випадок, якщо для цієї посади буде потрібна сертифікація PERM
- Розуміння того, як затримки у визначенні переважаючої заробітної плати в рамках процедури PERM можуть вплинути на графік подання документів, оскільки цей етап часто є найменш передбачуваною частиною справи
- Реалістичний погляд на відставання дати пріоритету для отримання «грін-карти» за країною народження, що може істотно вплинути на тривалість очікування працівника навіть після схвалення форми I-140
Альтернативи, коли традиційне спонсорство роботодавця не підходить
Не кожна ситуація вимагає застосування стандартної процедури на основі PERM. Деякі працівники можуть мати право на самостійне подання заяви без спонсора-роботодавця, зокрема в рамках категорії EB-1A «Виняткові здібності» або категорії EB-2 «Звільнення від вимог на підставі національних інтересів» — цей варіант варто розглянути дослідникам, засновникам або висококваліфікованим фахівцям, перш ніж розпочинати повну процедуру PERM.
Ті, хто раніше мав візу категорії O-1, можливо, вже мають необхідну базу. Стратегія перетворення візи O-1 на зелену карту часто значною мірою збігається з доказами для категорій EB-1A або EB-1B, які роботодавець в іншому випадку мав би збирати з нуля, що може значно скоротити час на підготовку.
Співробітники, які не просто працюють у американській компанії, а й інвестують у неї, можуть дійти висновку, що інвестиційні програми для інвесторів за угодою та EB-5 краще відповідають їхнім цілям, ніж категорія, що базується на перевірці потреб ринку праці, особливо якщо співробітник має капітал, який можна вкласти, і зацікавлений у набутті частки власності, а не лише у працевлаштуванні.
Для працівників, які ще не мають роботодавця, готового виступити спонсором їхньої справи, щорічна лотерея «Diversity Visa» залишається окремим безкоштовним варіантом, про який варто дізнатися, хоча вона проводиться незалежно від будь-яких трудових відносин і не замінює спонсорство роботодавця, якщо така можливість існує.
Спонсорування іноземного працівника для отримання «грін-карти» — це серйозне зобов’язання, але за умови належної підготовки це може стати одним із найефективніших способів утримання кваліфікованих фахівців у довгостроковій перспективі. Оскільки кожен випадок залежить від конкретної категорії, біографії працівника та поточних умов розгляду справи, співпраця з досвідченим юристом з самого початку допомагає уникнути дорогих помилок. Адвокати з імміграційного права компанії Stelmakh & Associates Inc супроводжують роботодавців та їхніх іноземних співробітників протягом усього процесу спонсорства — від вибору відповідної категорії до подання остаточної петиції.
Поширені запитання
Чи може будь-який роботодавець у США виступити спонсором іноземного працівника для отримання зеленої карти?
Більшість роботодавців у США можуть виступати спонсорами для отримання «грін-карти», за умови, що вони можуть запропонувати реальну постійну посаду з повним робочим днем та довести свою фінансову спроможність виплачувати запропоновану заробітну плату. Вимог щодо розміру компанії немає, хоча документи, що підтверджують платоспроможність, у невеликих компаніях можуть піддаватися більш ретельному перевірці.
Чи повинен працівник вже мати робочу візу, щоб його взяли на роботу?
Ні. Роботодавець може розпочати процедуру отримання «грін-карти» для особи, яка ніколи не мала робочої візи США, у тому числі для тих, хто наразі працює за кордоном, хоча більшість співробітників, яким надається спонсорська підтримка, вже перебувають у США за такими статусами, як H-1B, L-1 або O-1.
У чому полягає різниця між PERM та формою I-140?
PERM — це процедура сертифікації працевлаштування, що здійснюється Міністерством праці США та є обов’язковою для більшості справ за категоріями EB-2 та EB-3 перед подачею заявки. Форма I-140 — це імміграційна петиція, яка подається до USCIS після цього та в якій офіційно подається запит на віднесення до обраної категорії на основі працевлаштування.
Чи може працівник змінити місце роботи після початку процедури отримання зеленої карти?
Це залежить від етапу. Зміна роботодавця на ранніх етапах процедури PERM, як правило, означає початок процесу заново з новою компанією, але якщо форма I-485 перебуває на розгляді вже 180 днів, правила перенесення статусу відповідно до AC21 можуть дозволити перехід на ту саму або подібну посаду без втрати досягнутого прогресу.
Чи завжди потрібна трудове посвідчення для спонсорства з боку роботодавця?
Ні. Для категорій EB-1, зокрема для осіб з винятковими здібностями, видатних науковців та керівників міжнародних компаній, подання заявки за програмою PERM не є обов’язковим. Для більшості справ за категоріями EB-2 та EB-3 подання заявки за програмою PERM є обов’язковим, за винятком випадків, коли працівник відповідає критеріям для отримання звільнення від вимог на підставі національних інтересів (National Interest Waiver).
Як країна народження працівника впливає на терміни?
Щорічно встановлюються квоти на видачу «грін-карт» для кожної країни, тому працівники, які народилися в країнах, де спостерігається високий попит на візи на підставі працевлаштування, часто змушені довше чекати, поки звільниться візовий номер, навіть після схвалення їхньої форми I-140.
Чи може стартап або мале підприємство виступити спонсором для отримання «грін-карти»?
Так, хоча стартапи повинні бути готові підтвердити свою фінансову спроможність виплачувати запропоновану заробітну плату, що може вимагати більш нестандартних доказів, ніж це потрібно для компанії, що вже закріпилася на ринку, — наприклад, фінансування від інвесторів, контракти або власні фінансові зобов’язання засновника.
Що станеться, якщо компанія-спонсор змінить власника або припинить свою діяльність?
Зміна власника не призводить до автоматичного припинення розгляду справи, якщо новий суб’єкт господарювання вважається правонаступником і переймає ті самі права та обов’язки. Якщо компанія повністю припиняє свою діяльність до остаточного оформлення «грін-карти», працівникові, як правило, потрібен новий спонсор або альтернативний шлях отримання дозволу.